Чорний квадрат: простір для імпровізації

Студія «Чорний квадрат» – єдиний театр імпровізації в Україні, що з’явився на початку 90-х років. Сьогодні – це один із найпопулярніших театрів Києва, що збирає глядачів різного віку. Появою театру можна вважати щасливий випадок – його засновник прийшов на заняття до акторів непідготовленим, розстелив на підлозі великий квадратний шматок чорного оксамиту і дозволив грати будь-що, аби це було цікаво.

З того часу жива акторська гра стала візитною карткою «Чорного квадрату». Репертуар складає понад 60 вистав. Це імпровізації, експериментальні проекти, сучасні, а часом і класичні постановки. Іноді зовсім різні вистави переосмислюються та об’єднуються, і в результаті з’являються нові несподівані проекти. Часом актори беруть за основу відомі ключові фрази, які глядач може легко впізнати, і будують сюжет навколо них. Кожен спектакль можна вважати унікальним. Його не подивишся двічі, адже щось у п’єсі обов’язково зміниться. Можливо, це і є однією з причин того, що зал повний глядачів майже щовечора. Іноді дістати квитки зовсім неможливо.

«Чорний квадрат» – не просто театр, а справжня арт-студія. Це експериментальний простір, де втілюються в життя новаторські авторські проекти. Тут працює арт-агенство, що займається організацією роботи та відпочинку, а також школа-студія акторського мистецтва. Анатолій Нейолов, засновник театру, переконаний, що головним критерієм при відборі в студію повинна слугувати не сама акторська майстерність, а вміння вільно поводитися перед публікою: для виступів на сцені не потрібно мати особливого таланту, адже інстинкт гри закладений у кожної людини від самого народження. Основним принципом студії є не створення актора, а виховання творчої особистості, яка зможе мислити нестандартно. На базі театру проводяться тренінги.

Щодо репертуару театру, то він, за словами керівника студії, розрахований на масового глядача. «Чорному квадрату» дещо важче вести своє існування, ніж іншим столичним театрам. Він не отримує допомоги від держави, платить податки та орендує приміщення. У такому випадку треба думати перш за все не про свої творчі вподобання, а про те, що цікавить глядача, що змусить його прийти на виставу, а потім повертатися знову. Тут важливу роль грає заголовок постановки – найперше, що впадає в око новачку. Дуже часто відвідувачі приходять на вистави з несерйозними комічними назвами і таким же змістом. Пізніше, задоволені акторською грою і постановкою в цілому, глядач повертається, часто на нові вистави – більш ліричні та серйозні, і це не може не радувати.