5 найкращих осінніх історій

Якщо ви не знаєте, чому присвятити сьогоднішній вечір, присвятіть осені. Точніше, осінньому читанню. Візьміть з полиці книгу. А ми завжди підкажемо, що почитати.
 
Рей Бредбері. «Жовтнева країна» (1955)

До четвертого збірника оповідань письменника увійшли розповіді 1945-1953 років. Це колекція страшних історій, що чергуються з життєвими психологічними оповідями. Її називають книгою жахів для початківців. Тут читач зустріне людей, що подорожують власними спогадами, карликів, що намагаються стати вищими, жінку, переконану, що на неї полює малюк, а також письменника, який переконаний, що смерті варто чекати від мстивих вітрів… Ще багато чого містичного та несподіваного. Отож, влаштовуйтесь на дивані, накривайтесь ковдрою і… нічого не бійтеся.

Ненсі Клейнбаум. «Спілка мертвих поетів» (1889)

Все починається восени, точніше у новому навчальному році. До Академії Велтона приходить новий учитель англійської. Він пропонує кожному студенту зробити своє життя неординарним, тим самим ставлячи своєрідний виклик. Так хлопці відновлюють роботу таємного клубу, де дають вихід усім емоціям та думкам. На це їх надихнув ще і побачений по новому світ поезії. Проте виявляється, що свобода – річ досить таки неоднозначна.

Александр Дюма. «Граф Монте-Крісто» (1844)

Одного дощового дня… Трохи ностальгії та меланхолії разом із життєстверджувальми та всепереможними настроями. Звучить пафосно і закручено, але насправді важко підібрати слова, щоб коротко описати цю книгу. Головний герой – Едмон Дантес – потрапляє у халепу, якщо це можна так назвати. Його безпідставно звинувачують у зраді та закривають у в’язниці. І не просто у в’язниці, а замку, з якого не вибратися, де доведеться сидіти довічно. Йдуть роки, рахунок яким вести стає неможливо. Та одного дня все змінюється, і Дантес починає думати про план втечі, як би неймовірно це не звучало. Але втеча – це лише початок історії. Адже стільки справ попереду: знайти усіх друзів та кривдників, допомогти і помститися.
 Стівен Кінг. «Сяйво» (1977)

Гелловін близько… Що підійде для читанням перед най моторошнім святом року в усьому світі краще, як не класика серед «страшилок». Американець Джек Торранс влаштовується на роботу в гірський готель і переїжджає туди разом із сім’єю. Джек випиває та нерідко розпускає руки. Він – колишній вчитель, якого вигнали з роботи. Робота в готелі – це просто можливість дописати початий роман та дочекатися, поки друг знову влаштує його в школу. Сину Джека, Денні, всього 6 років. Але кухар Дік Холлоран бачить, що хлопчик – особливий. Він сяє більше, ніж усі інші. «Сяє» – тобто може бачити те, що недосяжне для зору інших. Холлоран розповідає, що готель – нехороше місце, і просить Денні не заходити в кімнату 217. Але…

Надійка Гербіш. «Теплі історії до кави» (2012)

Теплі історії – саме те, що треба восени. Це коротенькі оповіді про людей. Різних людей – веселих і сумних, знайомих і незнайомців, звичайних і незвичайних, простих перехожих і тих, кого бачимо щодня. Кожна історія – свого роду замальовка з гарним заголовком, від якої і справді стає тепліше.