Asking Alexandria в Києві. Як це було

The Final Episode. Ні, це не просто пісня Asking Alexandria. Швидше – відчуття, що виникає, коли в Україну приїжджає якась відома іноземна група. Відчуття, яке і стало головною причиною тому, що я почала ходити на концерти. Навіть коли не дуже слухаю гурт, але розумію, що більше вони не приїдуть. Найближчих років 5-10 точно. Так було і з Asking Alexandria.

В рамках минулорічного туру спочатку відбулися концерти в Росії. І почалося… «Та вони жахливо виступають». «Вони вийшли якісь п’яні, мабуть». «Денні зовсім співати не вміє» [ліричний відступ: музика Asking Alexandria насправді така, що співати багато і не доводиться…]. «Мало пісень з попередніх альбомів». «Жахливий звук». Ну і так далі. А потім – паніка в усіх соціальних мережах. Крім класики:

«Мені 15, мене пустять без батьків?»
«А коли двері відкриють?»
«А де вони зупинилися?»
«А хто в аеропорт їде?»
«Хто може віддати квиток безкоштовно?»
«А пряма трансляція буде?»
«Хто зможе подзвонити мені, щоб я послухав трохи виступ?»
«Хто йде сам, давайте зберемося разом і вип’ємо»
«Хто з Києва, у вас там є що подивитися? Куди сходити, якщо півдня вільних?»

Почалася просто паніка: «ПРОДАМ КВИТОК ТЕРМІНОВО». Ну от. Те чого я в принципі й чекала. Мабуть, виступають вони і справді не дуже…

Це «не дуже» проявилося лише в одному: музиканти не викладалися на всі 100 відсотків. Було видно, що їм, в принципі, все одно, як все пройде. А от виступили і дійсно непогано. Зізнаюсь чесно, я навіть чекала моменту, коли «Денні-зовсім-співати-не-вміє» не витягне високі ноти в Moving On, де співати дійсно треба… А він, як на зло, – зімпровізував і витягнув.

Одним словом, нічого поганого про виступ не скажеш. Якісь, правда, несподіванки з технікою з’явилися, після декількох пісень всі і все замовкло. Тоді ніхто так і не зрозумів, що відбувалося.

І як завжди – ніякого незадоволення організацією, тільки шок від натовпу. Він складався в основному із підлітків років 15-18 та неформалів і швидко «пішов у відрив». Оце було страшно. Летіли телефони, ключі, пропуски на роботу, годинники, мало не зуби. Начебто, так заведено на подібних концертах. Але в невеликому приміщенні, повному гіперактивних фанатів, які дещо агресивно виражають своє захоплення… На щастя, мені вдалося стати на сходинках. Єдине безпечне місце, звідки все було видно.

А після концерту – купа відео, більшість з яких жахливої якості. Фотографії щасливчиків, які таки дізналися відповідь на запитання №3. Десятки коментарів «Ехх, я не зміг / не змогла потрапити, може, наступного разу пощастить». Активно почали працювати рубрики «допоможіть знайти дівчину в чорних джинсах і картатій сорочці», «вибачте, кому потоптався по ногах, я був не в адекваті» і «п’яний [не дуже гарні слова], який заїхав мені по ребрах, карма тебе знайде!».

І звичайно ж неймовірна радість: Бен Брюс виклав фотографію в Instagram і написав, що все «was awesome». Хоча, насправді, не зовсім. Могло бути краще. Але ж треба було йому щось написати.

Отож, повертаючись до The Final Episode. Asking Alexandria змінили його на I Won’t Give In. Напевно, не без старань нашого співвітчизника, який у них тепер замість Денні. Співає. Або також не вміє. Про це дізнаємося у листопаді. А поки слухаємо студійні записи та не віримо коментарям у соціальних мережах.