Івано-Франківськ. Частина 1: історія міста в фактах

Івано-Франківськ розташувався в мальовничому межиріччі двох річок – Бистриці Надвірнянської та Бистриці Солотвинської, що в передгір’ї українських Карпат.

У цьому місці в XVII столітті виникла бастіонна фортеця. Подібний тип споруд тоді був поширений в Європі, і з поширенням вогнепальної зброї, прийшов на зміну легкоуязвімий середньовічним фортецям.

Отже, укріплене місто виникло в 1662 році під назвою Станиславів. Побудував його польський магнат Андрій Потоцький, що дав місту ім’я на честь свого батька – коронного гетьмана Станіслава Потоцького. Хоча існує версія, що Андрій назвав фортеця в честь свого старшого сина Станіслава. У тому ж 1662 році місту було надано магдебурзьке право, і у нього також з’явився свій герб.

Відзначимо, що місто-фортеця було зведено в оборонних цілях для захисту від татар і козаків, і служило опорним пунктом родини Потоцьких. У 1703 році було завершено будівництво костелу Діви Марії, який став усипальницею Потоцьких.

За роки існування містом володіли Річ Посполита, Австро-Угорщина, Польща і Росія.

Взагалі варто відзначити, що місто має оригінальну архітектуру, за що його часом називають «малим Львовом».

У 1802 році фортеця, яка послужила початку історії міста, розібрали. Не збереглася до наших днів і резиденція Потоцьких, колишній символом розкоші і величі – вона пізніше була перебудована в військовий госпіталь.

При цьому незмінним міським символом є ратушна вежа або ратуша на ринковій площі, на якій відбувалися всі важливі події. Вежа, на жаль, не вистояла в роки Першої Світової війни, а нинішній її варіант був відкритий в 1928 році. Після Другої Світової війни ратуша перестала виконувати свою основну функцію – муніципальної ради, і в ній відкрили краєзнавчий музей. Основним його експонатом є саркофаг галицького князя Ярослава Осмомисла (1187).

Про історію міста розповідають його численні будівлі, пам’ятники і церкви, а також цілі вулиці і квартали. Так на вулиці Тараса Шевченка знаходиться т.зв. «Український дім», в якому в 1918-19 роках працював уряд Західно-Української народної республіки, а саме місто близько півроку був столицею ЗУНР.

У 1990 році саме з Івано-Франківська аж до Києва простягнувся живий ланцюг єднання, в якій взяло участь за різними підрахунками від півмільйона до 5 мільйонів чоловік.

До речі, про сучасну назву… На честь великого «каменяра» Івана Франка обласний центр перейменували в 1962 році, до 300-річчя заснування міста.

Письменника з містом пов’язувало багато, наприклад, тут він зустрів, свою першу любов. До слова, зовсім не російське стара назва сильно досаждало радянської влади, і вже після війни хотіли його змінити. Варіантів було безліч, одне з них – Сталінокарпатск.

Одним з цікавих місць Івано-Франківська є «Сотка» – пішохідна частина головної вулиці. Це була перша пішохідна зона в Україні і друга – в Радянському Союзі.

Ще один цікавий момент, характерний для західних регіонів нашої країни. По неділях вранці площі, вулиці і ринки міста абсолютно порожні. Справа в тому, що городяни в цей час знаходяться в церквах – це те, що радянська влада не змогла вибити з іванофранківців.