Креативне ком’юніті ІZONE – місце втілення вашої мрії

Потрапивши сюди, хочеться забути про всі свої справи і «ізолюватись» від навколишнього світу зі своїми ідеями. WeloveUA побував у креативному ком’юніті ІZONE.

Ми ледь не заблудилися на території заводу на Набережно-Луговій – доки знайшли ІZONE. Засновником цього простору є фонд «Ізоляція», колись він базувався у Донецьку, на заводі знову ж таки – ізоляційних матеріалів. Але півтора роки тому територію фонду захопили бойовики ДНР і змусили фонд покинути власну домівку, навіть не дозволивши забрати художні колекції, бібліотеку і багато чого іншого. Проте Ізоляція продовжує свою місію у Києві і як і раніше продовжує розвиток трьох напрямків – художні проекти, освітні програми та  креативні індустрії. Всі три напрямки знайшли своє відображення у креативному просторі IZONE.

IZONE схожий на соти у вулику: з великого холу відкриваються багато дверей, де, наче бджоли працюють майстри – тільки мед на смак у всіх різний.

Нас веде Саша, менеджер IZONE, і ми наче діти хочемо якомога скоріше зазирнути у кожну шпарину – все цікаве і нове.

Розвиток креативної індустрії, — розповідає Саша, — перспективний проект для будь якої країни, як показує нам новітня історія. Велика Британія, наприклад, зрозуміла це ще 30 років тому і почала підтримувати креативний бізнес, віддаючи під розвиток креативних кластерів та інкубаторів старі індустріальні будівлі, надаючи креативним проектам податкові канікули і таке інше. Зараз креативна індустрія приносить Королівству мільярдні прибутки. Те ж саме можна сказати про Естонію та деякі інші країни.

IZONE наразі займається тим, чим має опікуватися держава — ми допомагаємо творчим людям починати свій креативний бізнес – ставати самостійною self-sustaindible одиницею і створювати той продукт, який їм подобається.

Я говорю не просто про майстерні, як ви бачите, ми маємо чотириповерхову будівлю із мультифункциональними просторами. Тому до нас так само звертаються і інші проактивні люди, пропонують провести майстер-клас, відкрити художню школу чи провести свою виставку. І ми зі свого боку завжди намагаємося їм допомогти — якщо потрібно, і нам цікавий проект, ми надаємо простір для проекту, консультуємо з приводу промо-кампанії, бізнес-стратегії, ціноутворення, якщо це потрібно, і взагалі підтримуємо проекти, які беремо до себе на локацію.

Перша студія: IZOLAB

IZOLAB – перший і наразі єдиний в Україні фаблаб, хоча в США та Європі їх вже багато. Тут можна виготовити чи не все, на що стане фантазії і чого не купиш в магазині. Влад – який господарює у цій майстерні – показує 3D принтер, лазер, різні станки, призначення яких з вигляду не вгадаєш, а також те, що виготовили у лабі. Дрони, радіоавтівки, бампери для телефонів, різноманітні фігурки, і навіть міні-робот, яким можна керувати джойстиком. Все це і багато чого іншого може створити не тільки майстер, а й навіть початківець. Для цього IZONE влаштовує воркшопи – де всьому навчать, підкажуть і допоможуть.

Та й окрім виготовлення деталей у IZOLAB є чим зайнятись – хоча б роздивитись обладнання. Моєю увагою заволодів 3D принтер – пристрій, який перетворює ідею – в тривимірний предмет. Шар за шаром він створює пластикові фігурки, деталі, іграшки. Такі прилади нагадують фільми 90-х про майбутнє – і ти з приємністю розумієш, що хоча б частина мрій фантастів вже втілилась.  До IZOLAB, зізнається Влад, – частіше приходять люди, які вже знають, чого хочуть, і розуміють специфіку фаблабу. Тому IZOLAB – скоріше майданчик для зустрічі і творчості мейкерів.

У наступній студії – з мене від душі насміялися Женя  і Аня.

–  А, ви займаєтесь шовкографією, тобто друкуєте на шовку, так? – питаю я і дівчата щиро усміхаються у відповідь.

Ну, на шовкові теж можемо, але зазвичай, друкуєм на папері.

Друга студія: Шовкографія

Шовкографія (тепер поясню я вам, бо, сподіваюсь, є ті, хто, як і я раніше, не знають J) – то один з видів друку, суть якого полягає в нанесенні фарби через трафарет. Раніше трафарети створювались із справжнього шовку. Від цього і назва – шовкографія. Сьогодні, звичайно, використовуються інші більш сучасні та технологічні матеріали.

• Для того, щоб створити власний принт, потрібно мати якісь особливі знання?
• Головне – ідея. Можна намалювати його і на плівці маркером, а можна і зробити в фотошопі. А можна ще вирізати з картону. Є навіть люди, які емульсією малюють.

Значною мірою студія шовкографії у ІZONЕ орієнтована на індустрію – художників, ілюстраторів, дизайнерів. Вони – люди, які розуміють цінність такої техніки. Особливо відкриті до співпраці дівчата з молодими дизайнерами одягу.

• Взагалі у світі – це вид мистецтва. У нас же поки що люди майже не сприймають принт як мистецтво – зробивши собі екземпляр у студії, люди не знають, навіщо їм цей папірчик, і що вони далі з ним будуть робити, чому його варто зберегти.

У студії можна навчитись різним технікам друку, а якщо вмієш – то прийти і віддрукувати, що душа забажає.

Сам процес за «хімією» нагадує те ж саме проявлення плівки.

На спеціальну раму з натягнутою тканиною наноситься світлочутлива емульсія і поверх емульсії накладається зображення – видрукуване на плівці або на кальці чи вирізане з картону. А потім – вмикається світло. Ділянки емульсії, на які воно потрапляє – запікаються, а ті, які заховані під малюнком – ні. Далі в руки беруть ракель (інструмент, схожий на шпатель). Фарба, яку накладають на раму, стягується – так само як шпателем. Крізь дірочки в ситі вона потрапляє на матеріал, обраний для друку. Залишки фарби змивають, і обраний малюнок залишаться на обраному вами матеріалі, будь то папір, тканина, пластик, дерево, чи щось інше.

– За іронією на виготовлення і одного малюнка і 50 його копій йде однакова кількість фарби, бо шар, який просочується крізь тканину дуже тонкий. Тому й вартує тираж однаково. Так само для ста і для двохсот. Ми займаємося ручною шовкографією, вона не передбачає наклад більше 200 примірників. Але є й машинна. Вона дозволяє зробити до 50 тисяч з одного сита.

У планах дівчат – розвивати мистецтво принту. Зараз в Україні воно на дуже низькому рівні.

• У нас часто запитують щось на кшталт – а чому не на полотні. А ми здебільшого друкуємо на папері. І це також мистецтво.

Мета Ані та Жені спільна із їхніми сусідами – літографічною студією. Там теж працюють з принтами, але роблять їх по-іншому. А точніше – ледь не з усього, що трапить під руку. То і гума, і поролон, і картон, і мідь. Кожен новий матеріал – можливість відтиснути іншу фактуру і, відповідно, отримати нову картинку.

• У нас є майже всі можливі види друку – глибокий, високий, плаский друк, ліногравюра, афорт, літографія, на камені, на алюмінії… Часто проводимо майстер класи, наприклад, один з них – гравюра на пластику. Такий метод не потребує особливих зусиль, щоб зробити трафарет, натомість складніше робити відтиск, – розповідає майстриня…

Надрукувати можна навіть на камені. Величезні брили стоять зараз у майстерні. Після того як їх оброблять та відшліфують – вони стануть полотнами для творчих експериментів.

Третя студія: фотолабораторія аналогового друку – PHOTOLAB

У Києві таких лишилось всього три – люди перейшли з плівки на «цифру», зауважує майстер фотографії Олександр. Втім – окрім своєрідного шарму у плівки є ще одна перевага. Зафільмоване на ній – не просто згадка. Це документ, який потім, на відміну від плівки, можуть прийняти в музей і який дуже складно сфальсифікувати. Все це Олександр розповідав за роботою – він саме збирався віддрукувати одне з фото і налаштовував збільшувачі.

• Ми можемо робити величезні світлини, оця не найбільша з можливих, – вказує він на двометрове фото. – Тут завжди є все необхідне: техніка, плівка, збільшувачі, хімікати для проявлення – просто приходь і роби.

Спочатку ми разом дивимось, як майстер під збільшувачем наводить різкість на плівці. Потім – через плівку і збільшувач проходить світло і на фотопапері відбиваються гори – тільки їх поки що не видно. Покажуть картинку нам спеціальні хімікати, в яких потрібно промити фото.

Поки Олександр шукав потрібний кадр – помітила окрім звичних дрібненьких шматочків плівки – велику плівку, квадратну і розміром майже як готове фото.

• Просто формат інший, – пояснює майстер і показує фотоапарати, для яких підходить така плівка. Вони разів у чотири більші за звичні нам «мильнички».
• Вимикаємо світло – вмикаємо магію.

Проявляти плівку – нескладно. Головне – не дати потрапити світлу на папір, доки не змиєш хімікати. І ось – на фотопапері вже проявляються обриси, які ми тільки що бачили на маленькій плівці…

У чому ціль проекту IZONE?

Менеджер проекту проекту — Саша Ковальова — відповідає:

– Розвивати креативні проекти. Якщо у суспільства є запит на створення якісного авторського продукту, то він має втілюватись у життя. Наша ціль — підримувати творчих людей, які сприймають свій талант не як хобі, а як свою професію.