Одеські катакомби – популярне місце для туристів

Під звивистими вуличками Одеси збереглося друге підземне місто. Система одеських катакомб – не що інше, як переплетені між собою тунелі підземних виробок. Споруда цього дивного лабіринту доводиться на 19 століття-початок 20 століття. Значної популярності вони набули завдяки величезній протяжності – за приблизними підрахунками фахівців це близько 3000 км. Для порівняння, катакомби Парижа досягають довжини близько 500 км, а Риму – всього 300 км.

У 1794 році, під час масового будівництва Одеси тут видобувається черепашник і вапняк. Його поклади на півдні України підходили до поверхні досить близько і не вимагали великих сил для видобутку. Будівництво йшло семимильними темпами, через що попит на камінь тільки зростав. Але, не дивлячись на те, що вапняк використовувався дуже давно, перші підземні виробки з’явилися тільки на початку 19 століття. У 1852 населення міста досягло 97 тис., А в 1914 – чисельність перевалила за півмільйона.

Спочатку, каменоломні представляли собою горизонтальні штольні в місці виходу породи. Надалі почали робити похилі і вертикальні колодязі, для видобутку глибших шарів, які часом сягали 40 м.

У 1890-х видобуток каменю досяг своїх максимальних масштабів. А через відсутність контролю і стихійності, багато ділянок міста виявилися непридатними для будівництва та житла. Тільки в 1883 році з’явився спеціалізований технічний нагляд, роботі якого всіляко перешкоджали підприємці. Робітники працювали в жахливих умовах, часом йдучи в забій на кілька днів. Їх безпекою ніхто не займався, а через відсутність лісів підтримують склепіння часто траплялися обвали. У 1930-х настав переломний момент – з’явилися напівмеханічні пили, і видобуток перемістилася за межі міста.

Крім того значну роль ці підземні сховища секретів зіграли за часів Другої світової війни. Тоді вони врятували життя багатьом партизанам і диверсантам, що ховалися в них від погоні.