Розстріляне Відродження: Іван Дніпровський. Майк Йогансен

We Love Ua продовжує розповідь про яскравих представників Розстріляного Відродження.

Іван Дніпровський (1895 – 1934)

Відомий харківський письменник 1920-30-х років, якого дослідники іноді називають «сірим кардиналом» української літератури.

Народився на Херсонщині в бідній родині і рано залишився без батьків. Навчався в місцевій школі, а потім в Олешківської прогімназії, де познайомився з ще одним майбутнім діячем відродження Миколою Кулішем. Тоді починає писати перші вірші, займається редагуванням журналів.

Під час Першої Світової війни воював, а потім працював у газеті «Армійський вісник». Після революції перейшов на бік більшовиків. З 1921 року активно пише українською мовою. У 1923 році закінчив історико-філологічний факультет Кам’янець-Подільського інституту.

Після завершення навчання молодий письменник, як і багато інших творчих людей того часу, приїхав до столиці Української республіки – Харкова. Вже через деякий час його ім’я було у всіх на слуху – на одному із засідань молодих літераторів, він демонстративно порвав «Кобзар» Тараса Шевченка. На думку критиків, цим вчинком він хотів показати, що в своїй творчості відходить від традицій Шевченка і пише не як реаліст, а як неоромантик. Цікаво, але справжнім прізвищем поета було Шевченко, а в творчості, крім псевдоніма Дніпровський, він використовував ще один – Тарас Кобзаренко.

За своєрідну бунтівливість Івана Даниловича підтримали багато молодих письменників, і поступово Дніпровський став одним з лідерів українського відродження. У 1925 році п’єси письменника принесли йому популярність як драматургу і ставилися в багатьох театрах.

У 1933 році в Харкові почалася хвиля арештів і тисячі художників опинилися за ґратами. У той час Дніпровський був редактором журналу «Червоний шлях», де починали свою літературну стезю багато тогочасні письменники. Сам він мимоволі міг посприяти ще більшим арештам, бо як редактор журналу зберігав переписку з авторами, в якій була відверта критика більшовицької влади.

У число заарештованих співробітниками НКВС мав потрапити і Дніпровський, однак незадовго до ймовірного арешту він помер від туберкульозу, на який хворів близько 10 років. Обшукавши квартиру письменника, НКВД-ти не знайшли там ніяких документів. Справа в тому, що його дружина за три дні до смерті, винесла валізу з секретними матеріалами і зберігала майже півстоліття. Рукописи і листування з талановитими представниками Розстріляного Відродження, зібрані Іваном Дніпровським і збережені його дружиною, дають сьогодні широке уявлення про ту епоху української історії та її яскравих діячів.

Майк (Михайло) Йогансен (1895 – 1937)

Народився в Харкові, в родині,що приїхала з Латвії – вчителя німецької мови.

Освіту здобув у місцевій гімназії, а потім закінчив філологічний факультет Харківського університету.
Майк вільно володів десятьма мовами, але писав тільки українською. Відзначимо, що вірші поет почав писати ще з дитинства, правда, німецькою та російською мовами, а український вивчив вже в гімназії. Почавши писати цією мовою, він спалив усі свої іншомовні твори.

На початку 1920-х років Йогансен зблизився з іншими українськими письменниками, такими як Володимир Сосюра і Микола Хвильовий, з якими заснував союз письменників «Гарт».

Через два роки він з іншими членами покинув це співтовариство і створив інше – ВАПЛІТЕ. Видавав кілька журналів.

На початку 1930-х років Майк Йогансен знайомиться з режисером Олександром Довженком і працює в кіноіндустрії, написавши в результаті близько 10 сценаріїв. Після фільму «Звенигора», Довженко і Йогансен так посварилися, що більше не спілкувалися.

Говорячи про Майка Гервасійовича, варто відзначити, що він любив спорт – грав у футбол, теніс, а також більярд.
Його творчість не стосувалося політики, а була присвячена життю простих харків’ян. Але в 1937 році письменника заарештували за стандартними звинуваченнями того часу – тероризм і український націоналізм. Йогансена перевезли до Києва і через два місяці тортур розстріляли. У 1960-х роках його було реабілітовано за відсутністю складу злочину.
У 2015 році в Україні на державному рівні відзначили 120-річчя з дня народження українського письменника.

[masterslider id=”42″]