Сучасні чудотворні ікони України
Сьогодні в Україні близько 200 чудотворних ікон. Багато хто з них прославилися ще багато століть тому. У роки незалежності чимало ікон також були визнані чудотворними.
Боянська ікона Пресвятої Богородиці
Боянська ікона – це відома святиня Буковини. Свою назву вона отримала від назви місця, де прославилася – село Бояни Чернівецької області.
Ця ікона була написана в кінці 1980-х років для відроджуваної сільської церкви Різдва Пресвятої Богородиці. У 1993 році на вечірньому богослужінні з очей на лику Богородиці почали капати «сльози».
На наступний день, комісія Чернівецької єпархії досліджувала це явище і підтвердила чудесне явління. Люди почали почитати ікону як чудотворну. Через кілька днів від ікони отримав зцілення хлопчик з Одеської області, хворий на рак. Випадки зцілення і чудес по молитві перед образом досить численні. У 1994 році Боянская ікона була офіційно визнана чудотворною.
Радомишльська ікона Пресвятої Богородиці
Ця святиня Житомирщини прославилася в 1993 році. Одна хвора жінка на знак подяки, що за нею безкорисливо доглядала родина віруючих лікарів, подарувала їм друковану Іверську ікону Богородиці. Через якийсь час вони побачили, що поверхня ікони покрита краплями рідини. Господарі стерли одну краплю ватою і рідина негайно перетворилася в кристали. Після щоденної молитви перед іконою краплі ще сильніше покрили зображення, яке до того ж просвітліло. Тоді образ перенесли до церкви Миколи Чудотворця, міста Радомишля, і в 1994 році визнали чудотворним.
Перше чуд від святині було наступним. В однієї дівчинки на руках утворювалися нариви, так, що після їх розтину залишалися шрами. Хвороба не проходила, а рука поступово сховалася рубцями. Лікарі прийняли рішення робити операцію. Перед цим дівчинка причастилася і помазалась маслом від лампади, що горіла перед Радомишльською іконою. В день операції хірург виявив, що на руці не залишилося й сліду від шрамів. Це лише один випадок із численних зцілень від цієї ікони.
Ікона Спаса Нерукотворного в Борисоглібському монастирі
Ікона Спаса Нерукотворного була написана в XVIII столітті. Вона була родовою реліквією однієї з сімей в Харківській губернії. Під час Другої світової війни образ зберігався в невідповідних умовах в льосі, від чого потемнів.
У 1997 року ікона була передана в Свято-Борисоглібський монастир с. Водяне, Харківської області, та перебувала у вівтарній частині головного храму. У тому ж році під час одного з богослужінь чудесно обновилася. Просвітлілу ікону першими побачили два отрока-паламаря, що знаходилися в той момент у вівтарі.
За словами очевидців, образ засяяв яскравим світлом, на іконі стали видні зображення і написи, а в храмі кілька днів стояв незвичайний аромат. У тому ж році Синод визнав ікону чудотворною.
Ікона Божої Матері «Призри на смирення»
Ця ікона знаходиться в Введенському чоловічому монастирі Києва та прославилася в 1993 році. Вона являє собою – список (копію) стародавньої ікони XV століття, що явилася в Псковській області в Росії.
Список був подарований київському монастирю в 1992 році, а диво, що прославило її не тільки на всю Україну, а й далеко за її межами, відбулося роком опісля. Настоятель монастиря отець Даміан був стурбований, що фарби на іконі потемніли і хотів було запросити реставраторів, для дослідження цього процесу. Однак, в один з днів з образу була знята рама і скло. Присутні виявили, що на поверхні скла з’явився малюнок в сріблястих тонах, що в точності повторював силуети на іконі. Столичні експерти резюмували, що відбиток має органічне походження і є нерукотворним за своєю природою. У 1995 році Священний Синод УПЦ визнав ікону чудотворною.
З тих пір, чудесний відбиток на склі виставлені для поклоніння віруючих праворуч від самої ікони. Відомий випадок, коли незряча жінка сподіваючись на зцілення прийшла до чудотворного образу, а через мить повернулася до тих, хто стояв поруч з нею в храмі і сказала, що всіх чітко бачить. Як доказ численних зцілень людей та іншої допомоги Божої Матері через Свою ікону, можна бачити безліч дорогоцінних прикрас, які прочани приносять до святині в знак подяки.