Стереотипи про Україну та українців
«Одна єдина історія створює стереотипи, і проблема не в тому, що вони неправдиві, а в тому, що неповні. Вони роблять з однієї історії цілу історію».
Такими словами починається відео Андрія Приймаченка (https://vimeo.com/100879777), що підсумовує 56 років України в Американському кінематографі. 89 заголовків, 89 різних історій. І це ще не весь список. Тільки одне тут спільне: дивні уявлення американців про нас, що врешті-решт розходяться по всьому світу. Часом трапляються смішні моменти, часом не дуже смішні, іноді навіть прикрі та образливі. А якщо підсумувати – отримуємо таку ось картину.
Сільське господарство. Якщо хтось їде в Україну з хорошими, а головне – легальними намірами, то це точно щось пов’язане із сільським господарством. Працювати інженером на фермі, де вирощують пшеницю або картоплю. Коли в газеті немає нічого важливого, там все ж можна прочитати про «посіви кукурудзи в Україні».
Пост-радянські реалії. Найчастіше з’являються у фільмах у вигляді покинутих військових баз або колишніх таємних радянських пускових станцій. Індіана Джонс з легкістю розпізнає «таємного агента» зі Східної України, а Наташа Романофф («Чорна вдова» із «Месників»), виконуючи чергову місію, отримує поранення під Одесою і з впевненістю констатує: «Совєтський ствол».
Не зовсім нормально. Якщо обслуговування не на дуже хорошому рівні, у декого виникає запитання: «Ми що в Україні?!». А у 8 сезоні «Друзів» Росс пропонує Джої сходити на український фільм, що обіцяє бути дуже сильним. У відповідь Джої пропонує сходити на «фільм для нормальних людей».
Їжа. Ще в одному епізоді Моніка згадує, як вона єдина дружила з хлопчиком по обміну з України. Бо його мама у все клала сметану. Дивно, але ні про сало, ні про борщ у фільмах не згадують. Мабуть, і без того всі знають. Один раз вихваляють кулінарні навички однієї з героїнь фільму, проте її секретний інгредієнт, здається, – людські органи. І хоча в ситкомі ця деталь просто обігрується комічно, ще менше 10 років тому деякі жителі США всерйоз цікавились, чи ми часто їмо котів та собак.
Водка-горілка. Ну звичайно. «Йдемо танцювати зараз, бо потім я не стоятиму на ногах». Насправді ж за статистикою щодо вживання алкоголю Україна знаходиться на 22 місці, разом з Італією.
А де це? «В Азії?». І найбільший парадокс в тому, що Україна – найбільша за площею у Європі. Країна, де розташований географічний центр Європи.
Емігранти. Зазвичай нелегали. Зазвичай працюють на низькооплачуваних роботах. Вибір невеликий – прибиральниця, покоївка, водій лімузину. Проте, найчастіше бачимо нібито «землячок» у кадрах зі стриптиз-баром. І всі як один: бояться депортації.
Яка різниця? Не раз запитують герої фільмів у відповідь на коментар, що Україна та Росія – дві різні країни. Проте, часто на такі «дрібниці» й зовсім не звертають уваги. Наприклад, в одному з епізодів «Як я зустрів вашу маму» Барні, Тед і Маршал ідуть до кравця.
Кравець: Ребята, вы мне мешаете, я должен закончить эту работу!
Барні: Да, да.
Маршал: Do you speak Ukrainian?
Барні: A little bit.
Закон? Який закон? «Ми не можемо продати цього в Штатах, треба шукати країну, де менше правил безпеки». Якщо якась контрабанда «мандрує» Європою, то точно через Україну. Саме тому в інших фільмах можна почути фрази на кшталт: «It’s Prague, we’re gonna be fine, it’s not Ukraine».
Чорнобиль. Як не прикро, але це чи не єдине, про що знають всі. Частково тому, що в зоні відчуження знімають фільми про постапокаліптичний світ і тому подібне. Якщо в черговому серіалі, де ФБР розслідує вбивство, жертва – іноземець з якимись аномаліями, ніхто довго не гадає, з якої вона країни. Більше того, про Чорнобиль навіть Патрік Стамп (прим. – вокаліст Fall Out Boy) згадує в одній із пісень свого сольного альбому (Soul Punk, 2011): «If you remember before Chernobyl sing it / I’m on the bad side of 25».
Можна доводити, що все не так погано. От, наприклад, Джаред Лето не просто доріжку з коксу у формі українського кордону викладає в одному з фільмів, де він черговий раз грає наркомана, а й декілька раз приїжджав із групою. Про українське закляття викликання духа згадується в мультфільмі Тіма Беротона «Труп нареченої». В останній частині «Гаррі Поттера» дракон, що охороняє підземелля Грінготса, української породи. Про Україну згадали навіть в найпершому (!) епізоді «Doctor Who».
Проте ми краще запам’ятаємо серію, де головним героєм є інший doctor – Хаус. Вішає портрет Тараса Шевченка на стіну і коментує: «Твоя бабця – гаряченька штучка». А у відповідь чує: «Зет із Тарас Шевченко, зе грейтест украініан поет!». Все правильно написано, як же іще можна передати «фірмовий» акцент, за яким нас нібито всі впізнають.
І наостанок: «Україна – Гавайї Східної Європи!» (і йдуть кадри з національних танців). Ми зразу не могли зрозуміти, чому саме Гавайї. Мабуть, це все вінки.
Стереотипи – зло. Так, не наймудріший висновок, зате чесний. Але ватро задуматись. Серед усього цього є трохи дурні, з якими боротися майже неможливо. Але хіба немає нічого, що змінити можна?