“The Day is My Enemy”: продовження цілої епохи в останньому альбомі The Prodigy

Пам’ятається, колись The Prodigy могли похвалитися не тільки тим, що практично кожен їх трек ставав справжнім хітом, а й тим, що ця агресивна електронна музика змушувала несамовито танцювати цілі стадіони. Так, останні спогади про цей колектив у мене залишилися саме такими, оскільки з їхньою творчістю я не стикався вже дуже давно. Так що перед прослуховуванням альбому “The Day is My Enemy” мені просто хотілося вірити, що ці британські хлопці не встигли розгубити свої традиції до моменту релізу платівки в 2015 році.

Новий матеріал “Продіджі” виявився свого роду згустком адреналіну, який заряджає слухачів танцювальної енергією нітрохи не гірше, ніж старі добрі і зазубрені напам’ять “Smack My Bitch Up” і “Voodoo People”, що, безумовно, не могло не радувати. Перший трек альбому з однойменною назвою “The Day is My Enemy” здався мені трохи дещо жорстким, але композиція “Wild Frontier” розставила все по своїх місцях і переконала мене в тому, що з роками Prodigy зовсім не збиралися здавати позиції.

На тлі попереднього альбому “Invaders Must Die” останнє дітище британців сприймалося як щось більш складне і багатогранне. “Невже всі ці 6 років вони наполегливо працювали над підвищенням планки?”, – Подумав я і увімкнув наступний трек “Wall of Death”. І знаєте, ця пісенька розвіяла всі сумніви, що залишилися з приводу якості нової музики The Prodigy, які, як виявилося, все ще можуть підкорювати стадіони. З кожною наступною композицією позитивних вражень ставало все більше і більше – “The Day is My Enemy” порадував мене як класичними звуковими конструкціями, так і абсолютно новими.

Варто відзначити, що хоча перші кілька треків альбому здалися мені трохи одноманітними, вже через 10 хвилин я забув про це і занурився в різноплановий майстерний брейкбіт. Під час прослуховування в пам’яті мимоволі спливали останні творчі напрацювання ще одних батьків-засновників біг-біту The Crystal Method, але порівнювати їх з приємно похмурим і важким “The Day is My Enemy” зовсім не хотілося. Я б навіть сказав, що в смутні часи падіння моралі на терені електронної музики The Prodigy стали для мене мало не єдиним приємним подивом. До слова, зовсім скоро вони заявляться до Києва, і ви зможете в повній мірі оцінити останню роботу цього легендарного британського колективу.