Коментарі до 8 березня

В чергове святкування дати 8-го березня мережу заполонила вишиватно-патріотична істерія про “День проституток”, “єврейський Пурім” та ще маса різних божевільних теорій.

Знов лунають тези доморощених борців за “традиційні цінності” з відсилками на те, що ліві ставлять метою емансипацію жінки та ідеї суспільної рівності. Так і виривається з уст: “О, боже, який жах!”. Особливо стає страшно, коли подібні тези лівих доповнюються фантастичними коментарями правоспрямованих теоретиків. І багато хто з обивателів вірить у подібні речі.

Проте, подібні закиди були зруйновані засновниками ідей жіночої емансипації ще в далекому XIX ст.

[…] Буржуа дивиться на свою дружину як на просте знаряддя виробництва. Він чує, що знаряддя виробництва мають використовуватися спільно, і, звичайно, не може собі уявити нічого іншого, як те, що ця сама доля — бути спільними — спіткає і жінок. […] Він і не підозрює, що мова йде саме про те, щоб скасувати становище жінок як простих знарядь виробництва. […] Наші буржуа, не задовольняючись тим, що мають у своєму розпорядженні жінок і дочок своїх робітників, не кажучи вже про офіціальну проституцію, знаходять головну втіху в тому, щоб спокушати своїх шлюбних жінок один у одного. Буржуазний шлюб є в дійсності спільність шлюбних жінок. […]

Зрештою, само собою зрозуміло, що із знищенням теперішніх виробничих відносин зникне також і спільність жінок, що випливає з них, тобто офіціальна і неофіціальна проституція.

Звісно, що могло бути ефективніше і лицемірніше, ніж звинувачення противників узаконеної проституції в “аморальності”?

Який жах для прихильників патріархально-буржуазного устрою несе сама ідея виведення жінки з положення доповнення для домашнього інтер’єру, або засобу виробництва! Але загляньмо в суть проблеми – старий ранньофеодальний статус жінки, як об’єкта патріархальної власності лишається і в наші дні.

В XXI-му столітті досі існує традиція передачі батьком своєї дочки під покровительство чоловіку.  Єдине, що зараз вона в більшості випадків несе в собі – менше примусу та замазана клерикальними обрядами, що надають товарному статусу жінки певної “сакральності”. Щоб знищити якусь ідею, найзручніше дискредитувати її гасла, вульгарізувати та примітизувати її основи. Текстові вкиди подібного роду активно використовувались на інформаційних фронтах Громадянської війни 1918 р. прибічниками старого ладу, засобами масової інформації в США, (які вже тоді працювали в стилі сумно відомого “Life News”), а також моральними збоченцями, які намагались використати буремні часи протистояння старого і нового для задоволення власних фізіологічних потреб.

Показово, що останніх більшовики притягували до судової відповідальності, а анархісти (які ніяких судових інстанцій не визнавали) просто знищували. Як не дивно, брехня, спростована ще до її виникнення, активно обговорюється і в наші дні, адже набагато легше вірити жовтій пресі, ніж власним розумом аналізувати першоджерела.

Хотілося б порадити читачам “копати глибше”, а не ковтати інформаційні відходи, ну а прекрасній половині людства – продовжувати боротьбу за свої права, а не скрашувати своє становище квітами.