Жовква: ідеальне ренесансне місто

Жовква була спроектована та збудована за зразком «ідеальних міст» періоду Відродження. В основі цього принципу лежало гармонійне розташування усіх архітектурних пам’яток відносно інших. Кожне мало своє власне місце в архітектурному ансамблі від самого початку задуму.

Міста будувалися за принципом укріпленої фортеці. Така тенденція набрала популярності після появи «Утопії» Томаса Мора. А успішний досвід Замостя позбавив Станіслава Жолкевського жодних сумнівів. Тут з’явилося містечко, що згодом було назване на честь свого засновника.
Сьогодні на території населеного пункту розташовано приблизно 55 пам’яток архітектури.

Замок

Це чи не перша будівля, що з’явилася тут в 1594-1606 рр. завдяки засновникові міста Станіславу Жолкевському. На його замовлення проектуванням та спорудженням займалися відомі тогочасні архітектори – в тому числі Амвросій Прихильний та Павло Римлянин.

На фасаді були встановлені статуї Жолкевських, Даниловичів, Собєських, Радзивіллів – сімей, які були першими власниками Жовкви. На подвір’ї досі стоїть будинок, в якому вони жили. Колись на території замку розбили неймовірно красивий сад, але до наших днів він не зберігся. Деякий час при дворі був звіринець, в якому тримали зубрів, сарн, оленів. Проте і він проіснував недовго – менше ста років.
Замок стоїть біля річки з кумедною назвою – Свиня. Якщо вірити переказам, свою назву водойма отримала через те, що слуги Жолкевського мили тут свиней.
Замок почав занепадати у часи, коли його власником став Артур Глодовський. Деякі приміщення почали розбирати на будівельні матеріали, пізніше ж частина будівлі була зруйнована пожежею.

Ратуша

Перша ратуша не збереглася до нашого часу – у 1832 році її розібрали з огляду на аварійний стан. Нову збудували рівно через 100 років на місці казарм та казематів. У передвоєнні часи кожного дня опівдні сурмач виконував спеціально створену мелодію. Сьогодні опівдні лунає гімн України.

Ринкова площа

Головна площа залишається місцем з гарним архітектурним ансамблем і сьогодні. Тільки зараз вона має іншу назву – Вічева. Тут розташовувалися кам’яниці, до площі примикали оборонні стіни з казематами та брами – Звіринецька і Глинська. На перших поверхах кам’яниць зазвичай розташовувалися крамниці. Про власників будівель збереглося небагато інформації. Частина будинків зникла у 1941 році – було зруйновано цілий квартал, крамниці в якому належали євреям.
Щодо самого ринку, то вироби місцевих гончарів користувалися немалою славою, а тканини місцевого виробництва експортували на захід. Ну і не можна не згадати про жовквівське пиво.

Костел святого Лаврентія

Найгарніша та найбагатша споруда міста має навіть власну «малу Пізанську вежу» – трохи перехилену дзвіницю. Портал, що обрамлює вхід, можна справедливо віднести до найкрасивіших порталів доби Ренесансу, які можна побачити в Україні чи Польщі. Він прикрашений різьбленими зображеннями апостолів Петра і Павла, святих Лаврентія та Станіслава, євангелістів та Христа в оточенні ангельських голів. Костел був збудований на початку XVII століття на штучному насипі, створеному полоненими турками. У церкві, а саме у її підземеллях, поховано багато видатних діячів. Це Якуб Собеський, настоятелі храму, меценати, навіть королевичі. Тут знаходиться і усипальниця сім’ї Жолкевських. Старий орган, що колись стояв у храмі, зник в радянські часи. Зараз тут є лише його імітації. Роботи з реставрації святині проводилися польськими фахівцями.

Монастир отців Василіян (Храм серця Христового)

До цього на місці храму знаходилася проста дерев’яна церква. Вона отримала привілейований статус завдяки Станіславу Жолкевському, а це означало не просто можливість звести кам’яну церкву, а засвідчувало непорушність території та свободу в проведенні обрядів та свят. Іконостас для церкви був виготовлений місцевим художником. Зараз він знаходиться в колекції Національного музею у Львові. Храм неодноразово перебудовувався. Від давніх часів залишився портал. Сучасний розпис був виконаний у 30-х роках ХХ століття.

Домініканський монастир

Вперше церкву побудували у ІІ пол. XVI ст., проте вона була дерев’яною і тричі горіла. Кам’яну споруду звели у 1653-1655 роках як усипальницю для Марка Собеського. Надгробок з його могили та могили його матері, Теофілії, збереглися до сьогоднішніх днів.

Перші келії з’явилися у 1754 році. Деталі екстер’єру не збереглися, а чудотворна ікона Богородиці, яка була тут довгий час, була перевезена до Варшави. В радянські часи тут розташовувалися казарми, склад і конюшні. Навпроти храму можна побачити останки муру.

Церква святої Трійці

Церква – дерев’яна будівля із цегляною добудовою. Деякі елементи – портал та віконні обрамлення – були принесенні із замку. Іконостас початку XVIII століття був створений місцевими майстрами та налічує близько 50 ікон. Церква входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Церкву Різдва Богородиці звели на місці старої дерев’яної. Її особливістю вважають унікальний бароковий іконостас 1708-1710 рр., виконаний місцевим теслею Кінушем.

Церкву святого Лазаря відкрили на місці колишнього костелу, при якому знаходився шпиталь та монастир феліціянок.

Синагога

Спочатку була дерев’яною. Справа у тому, що в ті часи для будівництва мурованого храму був необхідний спеціальний дозвіл. Та і сама побудова була дешевшою. Після того, як будівля згоріла, розпочалося будівництво нової споруди – ця вже була кам’яна; більше того, це була будівля оборонного типу. Як довели дослідження археологів, синагога розташовувалася біля міського муру. Це одна із найбільших святинь такого типу, збудованих у ренесансному стилі, у Європі.
Синагогу закрили з приходом нацистів. Радянська влада облаштувала тут склад. Проте, незважаючи на все це, святиня відома мало не на весь світ. Вона увійшла до списку ста будівель, що перебувають у загрозливому стані за версією Нью-Йоркського фонду пам’яток. Ця синагога служить зразком для будівництва храмів в усьому світі. З початку 2000-х років ведеться реставрація, і невдовзі тут розташується Єврейський центр Галичини.

Брами

До кінця XVIII століття у місті було чотири брами. Львівську та Жидівську розібрали за наказом австрійської влади. До сьогодні збереглася Звіринецька брама, що була сторожовою. Львівська брама тривалий час використовувалася як дзвіниця Домініканського монастиря.

Пам’ятник-поховання жертв НКВС

У замку протягом 1939-1941 років був відділ НКВС, що за цей час ув’язнив та депортував сотні українських і польських сімей. У ніч перед вступом німецьких військ на цю територію, більше трьох десятків людей було розстріляно та закатовано. Їх тіла поховано у спільній могилі неподалік від замку.
Жовква розташувалася за 32 кілометри на північ від Львова

Як дістатися: зі Львова сюди ходить електричка «Львів – Рава-Руська», що відправляється з приміського вокзалу. Якщо їхати автомобілем, шлях пролягатиме по трасі М-09 (Львів – Рава-Руська). Траса Р-15 (Ковель – Львів) проходить повз місто. Маршрутні таксі відправляються із автостанції №2 та зупинки на площі Святого Теодора.