В Олеському замку бродить привид у пошуку незаміжньої дівчини!

Селище Олесько, що на Львівщині, здавна відоме зведеним декілька століть тому замком, який спершу служив оборонною фортецею Київської Русі. Детальніше про історію величної споруди та привидів, які мешкають у замку у розмові з Іваном Приймаком, істориком.

We Love UA: Розкажіть трішки про історію замку та цього краю загалом.

Іван Приймак: Цікавою є легенда про те, чому селище отримало саме таку назву. В часи частих набігів монголо-татарської орди вороги увірвалися в це село. Усі люди встигли заховатися, одна лише дівчина на імя Олеся замешкалася, шукаючи маленького братика і татари їх оточили. Розуміючи, що це кінець дівчина почала гірко плакати і на цьому місці враз утворилося болото у якому загинули вороги. А саме село з того часу почали називати Олеськом. Існує версія, що назва походить від давньоруського слова «алєсько», що означає болото. Місцевість була болотистою, тому на одному з пагорбів вирішили звести оборонну фортецю. В літописах перша згадка про замок датується 1327 роком. Є легенда, що саме у його стінах народився майбутній гетьман Богдан Хмельницький. Також тут зявився на світ майбутній король Ян ІІІ Собеський, який згодом зробив його літньоє резиденцією для своєї сімї.

Однак період розквіту замку повязують із Северином Жевуським, волинським воєводою, який також був його власником. Чому?

Саме він приділив дуже велику увагу для декорації замку. Виділяючи немалі суми на прикрашання інтерєрів, Северин Жевуський дуже швидко перетворив фортецю у розкішний палан. Красивий розпис, штучний мармур, ліпнина на стелі та стінах – усе має неймовірно багатий вигляд. Для проведення робіт власник запросив відомого французького скульптора Леблана. Проте в січні 1838 року землетрус ледве не зруйнував замок – в його стінах утворилися такі тріщини, що через них вільно могла пройти людина. З часом в стіні однієї кімнати випадково знайшли скарб і люди кинулися розбивати стіни, нищити каміни у пошуках коштовностей. Так до кінця ХІХ століття замок перетворився на руїну.

Хто ж відновив усю цю красу?

Сьогодні тут діє музей-заповідник і реставратори зробили усе для того, аби відвідувач міг поринути у ту атмосферу, яка панувала у замку сотні років тому. Зокрема, у замку є стіл, змайстрований із 20 порід деревини – такого немає більше ніде в України. А ось шпалери брюссельської мануфактури XVI століття за мотивами твору Гомера виготволеня із сивого жіночого волосся та срібних ниток. Саме тут можна побачити ліжко, в якому дуже тепло спати навіть у найлютіші морози, адже його обігрівають тазики із жаром, а також старовинні ікони.

А привид у замку є?

Ну, а як же без нього? Звісно є! Це – дух юнака, який закохався у Марціану, доньку власника замку Івана Жолкевича і просив руки дівчини. Проте батько відмовив і тому юнак вихопив ножа і наніс собі травму, несумісну з життя. За звичаями тих часів тіло юнака, як самовбивці, викинули у болото і відтоді його дух, який немає спокою, бродить замком.

І – жартує з незаміжніми дівчатами, кидаючи на них тінь там, де їй ніде взятися. А ще є привид Яна Каспера, монаха, який стрибнув у криницю замку через проблеми із психікою. І відтоді його дух не може заспокоїтися, а ночами бродить замком, шаркаючи ногами і гримаючи дверима. Та найчастіше привида можан зустріти коли повний місяць заглядає у вікна замку, а навколо тьма-тьмуща!