Проект Десятника: “Не просто донорство, а відповідальність”

«Свіжа кров» – це фонд, що за декілька днів свого існування, привернув до себе неабияку увагу і повагу.

«Наша аудиторія, перш за все, – молодь, – розповідає керівник і засновник фонду Валентин Десятник. – Люди, які не бояться і не кажуть: «Ви шо нє маглі нармальнає названіє для арганізациї прідумать?». Це не лише про донорство, а і про відповідальність».

Ми вирішили дізнатися, чим буде займатися «Свіжа кров», які завдання ставить та на кого з нетерпінням чекає у своїй команді.

WeLoveUA: Як виникла ідея проекту?

Валентин Десятник: Дуже просто. Я вже більше шести років сам є донором. Так і потрапив у соціальну сферу. Я був волонтером благодійного фонду «Таблеточки», проектів, що існували в період Майдану, інтернет-проектів (у Twitter трохи пописую). Власне кажучи, через соцмережі залучав людей до донорства, ходив на цікаві виїзні акції. Порахував, що за кілька років я привів 50 людей, які здали кров уперше, і сьогодні вони залишаються донорами. Дуже важливим є перший крок.

Звідси і прийшло розуміння доречності системного бачення цього питання. До того ж я потрапив у найкращий благодійний фонд країни – «Таблеточки», що допомагає важкохворим дітям. Фонд був абсолютно волонтерським. Ми займалися усім у вільний від роботи час, не мали можливості робити великі сталі системні проекти. Після Революції гідності вирішили професіоналізуватися. Я був першим співробітником фонду, його директором, людиною, яка залишила своє зручне офісне дерматинове крісло і пішла в невідомість. Тема волонтерства тоді ще, скажімо так, набирала обертів. Зараз ми знаємо, що це – соціальний інститут, якому довіряють, можливо, більше ніж владі. Дуже багато людей реально виконують завдання, від яких держава дистанціюється, чи не може /не знає/ не хоче звертати увагу. У квітні 2014 року «Таблеточки» зібрали 4,5 млн грн. на допомогу важкохворим дітям. В серпні 2015 року – вже 32 млн грн.

Я вважаю, що треба відходити від парадигми волонтерства. Якщо ти хочеш займатися чимось – займайся професійно. Або знайди відповідний фонд і допомагай йому. Волонтери, які діяли на хвилі національного піднесення і вчасно не професіоналізувалися, просто вигоріли. Замість них залишилися «зради», «перемоги» і подібне.

В мене є досвід організації подібних заходів, залучення коштів, привернення суспільної уваги до проблем,  спілкування з корпоративними клієнтами, фандрайзерами, волонтерами.

Вже ваш символічний логотип розповідає дещо про «Свіжу кров». Довго працювали над його розробкою?

Я – прибічник того, що всі процеси мають виконуватися професіоналами. Ми його придумали, але потрібна була людина, яка б втілила ідею. Ми працювали з дизайнером, нашим другом зі Львова. Хотіли змінити червоний колір. Адже «донорство – кров – червоний колір» асоціюється також і з агресією. Для того, щоб допомогти, не обов’язково здавати кров. Є багато людей, які не можуть цього робити за станом здоров’я. Але можна поставити «лайк» у Facebook і таким чином допомогти.

Наша ціль – сформувати новий суспільний тренд серед молоді. Сьогодні існують фестивалі вуличної їжі, уся ця «хіпстерська тема», коворкінги, бейгли, бургери… А ще марафони. Зараз усі бігають. Для мене продовженням усіх цих асоціацій є те, що я можу ділитися ще й частинкою свого здоров’я. Це – подарунок «straight from your heart».

Ми не спілкуємося з молоддю мовами штампів і кліше. «Краплина крові – життя людини». «Здай кров – врятуй життя». «Врятуй наших захисників». Такий спосіб комунікації – складний. А ми спілкуємося так, як я зараз говорю з вами, тобто вживаємо нові форми слів. Нас критикують. Називають «розсадником суржику». Але ж читають! Ви ДОЧИТАЛИ, ви прокоментували.

Ви казали, що будете залучати студентів, пропонувати їм стажування в міжнародних компаніях. Багато хто вважає, що у студентів немає досвіду для серйозної роботи і вони недостатньо відповідальні. Що думаєте про це?

Нам усе вдасться. Чому вони невідповідальні? Тому що немає координації, немає чіткого меседжу. Люди мають горіти тим, чим займаються. Це, власне кажучи, і є завданням нашої організації. Ми зробимо все, надамо всю інформацію, допоможемо в організації. Фактично, акцію організовують студентські спільноти. Ми просто співорганізатори. Ми допомагаємо ресурсно та інформаційно. Ми збираємося розказати про це усьому світу. Також будемо визначати найкращий ВНЗ з точки зору кількості залучених донорів. У нас будуть весняний та осінній чемпіони. І це все на постійній основі.

Людина, яка робить перший крок, має зрозуміти, що тут безпечно, класно, тут багато друзів, тут музика, бук-кроссинг, тут можна купити сувеніри, тут можна зробити селфі, тут є хештеги, і можна всім разом долучитися до чогось великого. І знову ж таки потішити своє его, мовляв «от я такий молодець, любіть мене усі». Але це класно. Ми це прекрасно розуміємо і готові співпрацювати з усіма.

Повертаючись до студентів, чому вони, знову ж таки безвідповідальні… Тому що їм ніхто не дає відповідальності. Тому будемо пробувати ми. Як там кажуть, їжачки кололися, але продовжували їсти кактус. Я вірю, що все вдасться. Вже етап підготовки до запуску, що тривав два місяці, усе довів. Коли ти спілкуєшся з людьми, розповідаєш про свої плани, починаєш розуміти: ти – танк. Але не в тому, що змішуєш когось із землею, а в плані своєї цілі.

Я впевнений в тому, що цей проект і ця справа приречені на успіх. Намагаюсь аналізувати ризики, але я їх не бачу. Все це питання часу. Навколо з’являються люди, які втомилися від оцієї безвідповідальності, цього всього мороку, який відбувається навколо.

«Свіжа кров» – це організація, в яку можна влитися, взяти її за основу для своєї організації (ми допоможемо). Можна придумати щось краще – і це супер! Досвід і наставництво ми обіцяємо, а далі уде все залежить від кожної конкретної людини. Якщо ти хочеш, щоб твоя робота чи ім’я твого навчального закладу «прогриміли» на всю країну, давай попрацюємо! У нас є ідеї. Ми допоможемо тобі їх реалізувати. Ми хочемо, щоб це був наприклад для усієї країни. Просто доведи, що тобі це під силу, конкретними справами.

Які показання для тих, хто хоче стати донором?

Це насправді велика проблема. Наші лікарі – дистанційовані. Вони, зі своїми діагнозами, назвами медикаментів і різних процедур, знаходяться ніби за ширмою. Вони вважають, що якщо десь написали два листки А4 зі списком протипоказань, то усі їх повинні вивчити. Я жодного разу їх не прочитав до кінця – ну це нереально.

Наші партнери donor.ua, сайт молодих донорів України, все це прописали. Ми поки що готуємо до запуску власний сайт. Це все буде в більш, скажімо так, user-friendly версії – інформація буде реалізована через інфографіку, квізи. Наприклад, хочеш стати донором – дай відповідь на 15 запитань і зрозумій, можеш чи не можеш. Це набагато зручніше. Ті ж самі протипоказання, але їх дочитають до кінця.

Люди хочуть здавати кров. Їм просто треба дати інформацію і віртуально за ручку привести, допомогти зробити цей перший крок. Я не знаю протипоказань. Але я формую команду, яка зможе відповісти на будь-які питання. В мене є загальне бачення, стратегія розвитку.

Зараз ми шукаємо волонтерів у проект, які в подальшому стануть працівниками організації, але перед цим ми їх перевіримо в реальній роботі.

В січні вирішуватимемо питання іншого масштабу – більш системні, великі, значні. Ця система вибудовувалася десятиліттями. Вся ця корупція, кумівство, безвідповідальність родом із 90-х і радянського часу. Тому дуже наївно сподіватися на те, що один змах чарівної палички – і все відбудеться. Потрібно запасатися терпінням. Є така сербська приказка: один тупий олівець гостріший за сто найгостріших розумів. Потрібно все класти на папір, все прописувати. Ми маємо розуміти, куди ми рухаємося. Агресивні плани запалюють серця.

Ви особисто залучили багато людей до здачі крові. Як переконати їх, що це безпечно?

Перш за все, своїм прикладом і за допомогою інформації. Є купа можливостей, щоб донести її. Ми будемо використовувати всі нам відомі: залучення зірок, знаменитостей, спортсменів, письменників, молодих підприємців.

Елементарно: беремо оператора, знімаємо весь процес, беремо в людини інтерв’ю, постимо це в соцмережах,юди дивляться… Тоді нам залишається взяти на себе організацію – привести усіх в один час в одне місце, і допомогти зробити цей перший крок, який для багатьох здається страшним, разом.

Треба зробити так, щоб люди поверталися. Це надзвичайно важливо, адже все має бути системним. Без нагадувань, без акцій, без цукерок, телекамер, прес-конференцій. Кожна здорова людина має розуміти, що це – інвестиція в майбутнє твоєї країни, в тому числі і твоєї сім’ї.

Люди не дуже добре орієнтуються в цифрах. На прес-конференції було зазначено, що Міському центру крові щоденно потрібно 60-70 донорів, для ОХМАТДИТу трохи менше. Чи реально забезпечити таку кількість людей щодня?

Більше ніж реально. Можливо, не тут і не одразу. Спочатку це буде відбуватися ривками – від акції до акції. Загальну кількість ми забезпечимо. А з часом все буде робитися вже плавно. Завдяки великим акціям ми перекриємо щоденну нестачу. Це не дуже добре з точки зору системності, але поки що іншого виходу немає. Ми візуалізували свій план. Це +5тис донацій для наших двох партнерських закладів до кінця наступного року. Агресивний план. Виходить, що з січня нам потрібно залучати 100 донорів на тиждень. Але я думаю, що ми його навіть перевиконаємо. Насправді це все дрібниці порівняно з нашими майбутніми планами. І реалізація їх в життя відбувається настільки швидко… Два місяці тому це була просто ідея в моїй голові, а насправді це навіть більше ніж цей конкретний проект. Тут ідеться про відповідальність, турботу, піклування про своє здоров’я, готовність допомогти комусь – і не тільки донорством чи грошима, а й просто спілкуванням.

Моя особиста ціль в житті – утвердження ідеалів добра, підтримки, ефективності, професіоналізму в усіх проектах, в яких я маю щастя брати участь. А їх дуже багато.

Тобто зараз паралельно із проектом «Свіжа кров» ви берете участь і в інших проектах?

Так. Ми із друзями створили один стартап. Знову ж таки, є ідея та безмежна віра у те, що все вдасться. Він називається «Kind Move». Це фандрейзингова платформа, яка поєднує в собі три складових. Перша – це користувач, людина, яка хоче бути здоровою, рухатися і допомагати благодійним фондам, та додатки для мобільних платформ. Друга складова – це українські благодійні фонди та їхні проекти. На жаль (чи на щастя) їх дуже багато – куди не плюнь, потрапиш у соціальну проблему. І третє – це реклама для спонсорів.

Яким чином це працює. Ви, почавши свою пробіжку, просто рухаючись від дому до метро чи на роботу – пішки, на велосипеді або біжучи, вмикаєте програму і обираєте благодійний проект, якому хочете допомогти.

Наприклад, це нове обладнання для відділення онкогематології для благодійного фонду «Таблеточки».Цей проект має конкретну суму, ви долучаєтесь до нього, і вашим спонсором сьогодні стає, наприклад, якась компанія мобільного зв’язку. Отож ви йдете, біжите чи їдете на велосипеді, кілометри конвертуються в гривні, які потім спонсор переказує благодійному фонду.

Ви поширюєте все це в соцмережі, і гривня стає вже гривнею п’ятдесят. Таким чином ми всі разом, не вкладаючи нічого, залишаємося стрункими, бадьорими та повними сил і в той же час допомагаємо важливим соціальним проектам. Зараз ми шукаємо інвесторів. Очевидно, потрібна ще й розробка, дизайн, тому ми шукаємо ще й спеціалістів які допомогли б нам з версією для Android, графічним дизайном.

У компанії в будь-якому випадку є бюджети корпоративної та соціальної відповідальності, які і так допомагають благодійним фондам, але про це знають лише вони і фонди. Тепер про це будуть знати ще тисячі людей. Ідея цілком реальна. Ми хочемо запустити проект навесні з початком нового бігового сезону. Є чітка бізнес-модель. Наша ціль – перші півроку після запуску збирати на вирішення соціальних проблем півтора мільйони гривень на місяць.

Всі зацікавленні у просуванні такої ідеї – і благодійні фонди, і спонсори, і платформа очевидно зацікавлена у своєму розвитку; бігуни і спортсмени і так наші. Наприклад, у нашій команді четверо людей, і на чотирьох ми пробігли вісім марафонів. Нам цікаві й інші цільові аудиторії. Наприклад, мами з візочками, люди з собаками.. Просто увімкнув телефон – і допомагаєш, наприклад, важкохворим дітям. Не обов’язково навіть бігати. Все, що передбачає рух, можна заміряти і конвертувати в гроші. Зробимо це в Україні і будемо продавати франшизу за кордон. Можна буде допомагати і «Свіжій крові», а її проекти там точно будуть.

Є ще декілька, які будуть запускатися з часом. Тому зараз головне завдання створити команду професіоналів, лідерів, з якими потім можна було б вирішувати питання будь-якої складності. Ми починаємо з донорства. В моїй уяві уже давно все вирішено наперед на п’ять років – я не бачу жодних ризиків. Будемо братися за інші проекти. Вони є, вони цікаві, про них просто ще рано поки говорити.

Несподівана ідея… Люди вважають, що у нас сьогодні все погано з ІТ-технологіями.

Навпаки, у нас все чудово з ІТ-технологіями. У нас є школа, наші люди працюють і в Google, і у Facebbok, а великі аутсорси насправді обслуговують півсвіту. Тому ці моменти на межі соціальних та інноваційних молодіжних проектів, власне кажучи, і будуть мати успіх, тому що аудиторія їх втричі більша, ніж кожного окремо. До того ж, вони будуть доповнювати один одного. Разом будемо рухатися до того, щоб колись, можливо, вирішити найважливіші соціальні питання, які має брати на себе держава. Тоді почнемо займатися психологією, підтримувати діток, виконувати їхні бажання – як ми і мріяли в «Таблеточках». Це вже давно практикується на Заході, де великі компанії віддають кошти, які б мали іти на сплату податків, на благодійність.

Кажуть, що у нас купа соціальних проблем і купа благодійних фондів. Брехня. Ефективних насправді зовсім мало. Дуже багато фондів та соціальних ініціатив, які займаються відмиванням чи то репутації, чи то податків і всього іншого.

Звідси і всі наші «коробочники», які вже набили оскому, і це кидає велику тінь на увесь благодійний сектор. Треба врегульовувати таку діяльність законодавчо, щоб ці речі працювали, як вони мають працювати, а не так, як комусь заманеться.

В Англії є чітко визначені законом дні протягом року, коли можна займатися вуличним фандрейзингом. До того ж все це відрегульовано на ста сторінках. Людина, яка стоїть зі скринькою на вулиці, повинна бути одягнена належним чином; їй не можна наближатися до входу у великі магазини чи компанії; вона не має права ініціювати розмови. За будь-які порушення Асоціація благодійних фондів позбавляє ліцензії.

У британців – найбільший світовий фандрезинговий івент, що потрапив до Книги Рекордів Гіннеса. З 1981 року вони зібрали для благодійних фондів – ви сидите? – 718 млн фунтів! 23 млрд грн., навіть більше.

Ми до цього рухаємося. Не обов’язково вигадувати велосипед – можна використовувати найкращий досвід, брати уже реалізовані ідеї, адаптувати їх до нашої ментальності. От кажуть: «У нас ніколи не буде такого, як в Америці!». Звичайно не буде, але буде краще.

Ви, якщо я не помиляюсь, 19-разовий донор…

Так. Ще 21 раз – і отримаю безкоштовний проїзд у громадському транспорті. Хоча ні, пільговий. Чекаю не дочекаюся.

І хоча останнім часом донорство перетворилося на велику благодійну акцію, як виявилося, досить багато людей здають кров за гроші. Як ви ставитеся до такого способу підробітку?

Я жодного разу не здавав кров за гроші і не знаю нікого, хто б це робив. Але знову ж таки питання в тому, що статистики в Україні немає. За експертною оцінкою – приблизно 50 на 50. Можливо, у великих містах дещо більший відсоток добровільного донорства. А десь це можливість підзаробити. Ми чули про ці смішні кошти – 112 гривень, так? Кров – це частина людини. І я вірю, що якщо ти віддаєш її добровільно, то твоя кров має зовсім іншу енергетику, зовсім з іншу силу. Очевидно, якщо тобі потрібні 112 гривень і ти готовий здати для цього півлітра крові, то в тебе, мабуть, не все добре в житті і це, відповідно, передасться комусь іншому. Часто навіть ті 40 гривень, які є компенсацією обіду, люди кидають у баночку, ще й свої додають.

В Польщі майже 100% добровільних донорів. У них, зрозуміло, є всі умови для цього. Це мобільні комплекси, що здійснюють більше 13 тисяч виїздів на рік. Вони їздять в школи, віддалені села, на заводи, фабрики, в офіси великих компаній. Це зручно. Це цікаво. Це не наші оці страшні стіни. За цим – майбутнє, ми обов’язково наступного року цей проект реалізуємо, і в Україні з’явиться перший донорський пересувний мобільний комплекс.

Це великі інвестиції, але вони того варті. Наприклад, один автобус на п’ять донорських крісел, який рухається по місту, на рік в ідеалі дає 22 тисячі донацій. Для порівняння: ОХМАТДИТ на рік дає 5 тисяч донацій. Увага, запитання: навіщо тоді інвестувати і капітально утримувати приміщення, якщо можна купити один автобус і забезпечити кров’ю кілька лікарень міста? Так, це дороге задоволення – сотні тисяч євро. Ми розуміємо, що зустрінемо шалений опір, але в перспективі «Свіжа кров» – організація не залежна ні від чийого фінансування. Ми працюємо з усіма. Є ця вічна тема в благодійності: якби до Вас прийшов Усама Бен Ладен і дав мільйон гривень на лікування важкохворих дітей в Україні, Ви взяли б чи не взяли б? Гроші є гроші, це засіб. Ми ні з ким не співпрацюємо і не робимо ніяких проплачених речей. Ви допомогли – ми написали, чому б і ні?

Знову ж таки, у нас закладено в суспільних уявленнях, що благодійність має бути тихою, роби добро і кидай його у воду і подібне, так? Ні, не так. Крім того, щоб бути добрим, треба комусь про це розповісти. Ти можеш здати кров, і про це ніхто не дізнається. А можеш не здати, а розповісти про можливість, і прийдуть сотні людей. Так що важливіше? Мабуть, все-таки, друге.

Те саме і про благодійність. Наші зірки дуже обережно до цього ставляться, бояться, що їх хтось ошукає, вплине на рейтинг чи поставить пляму на репутації. Все це знову ж таки стосується відповідальності. Якими б ти мільйонами не володів та з рейтингом вищим, ніж у президента, напиши про це в твіттері. І твій мільйон стане лише піщинкою в порівнянні з тим, що можуть привнести люди, які підтримують тебе. Вклади своє ім’я в цю справу.

Вже стало традицією, що в будь-якій події має бути благодійна складова. Ми прекрасно розуміємо, що це добре для піару та просування, але це ще і реальна допомога. Приходьте, піартеся, допомагайте важкохворим дітям, військовим, підтримуйте своїх друзів на «Спільнокошті», допомагайте їм реалізовувати все, що завгодно, створюйте свої проекти – це чудово! Не треба делегувати кудись свої ідеї. Ти тут живеш і можеш зробити світ навколо таким, як ти хочеш, яким його бачиш. Махатма Ганді казав: «Будь тією зміною, яку ти хочеш бачити в світі». От, власне кажучи, «Свіжа кров» – це проект, що стосується змін, які ми хочемо бачити у світі. І прагнемо показати власним прикладом, що вони можливі.

Поки що, наскільки я розумію, ви формуєте команду. Кого саме шукаєте?

Всіх. З основних напрямків нам потрібні юристи, фінансисти, економісти, бухгалтери (завжди потрібна звітність, оформлення людей). Потрібні піарники, тому що про все потрібно якісно, корисно, ефектно та цікаво розповідати. Щоб люди цікавилися, і на наступну нашу акцію прийшли не BBC, «Тоніс» і «5 Канал», а загальнонаціональні канали. До них потрібно звертатися так, щоб їм це було цікаво.

Дизайнери – це все має виглядати естетично, красиво і так, щоб хотілося мати у себе щось із логотипом.

SMM-ники, тобто ті люди, хто буде допомагати доносити існуючі месседжі через соцмережі, а пізніше і через сайт.

Івент-менеджери, так як основна наша діяльність – організація донорських акцій. Вони мають бути різноманітними, цікавими, такими, щоб люди до них долучалися.

Потрібні просто універсальні волонтери.

Найголовніше – нам потрібні фандрейзери, які будуть збирати гроші на все це щастя і приносити їх у фонд.

Інформацію можна знайти на нашій сторінці у Facebook.

Свою роль у всьому цьому я називаю Chief Inspirational Officer – головний менеджер з натхнення. Моє завдання – зробити так, щоб люди, які працюють зі мною в команді, були щасливими, щоб у них було все необхідне для роботи, щоб вони розвивалися, ставили собі та своїм командам потужні агресивні цілі. Моє завдання – створити креативну атмосферу, де будуть заохочуватися і цінуватися усі ідеї.

Нам немає чого втрачати. Мені дуже близька цитата Любомира Гузара, колишнього керівника Української греко-католицької церкви: «Влада не боїться голодних – їх можна нагодувати; влада боїться вільних, бо з ними нічого не можна зробити».

Ми хочемо показати, як зробити перший крок вільним людям. Тоді можна буде сміливо дивитися в очі нашим дітям і казати, що у нас була така можливість, і ми її не змарнували. Побачимо, як все вийде, але я вірю в те, що все буде добре.

Найближчий ваш проект – «Упирівка». Як він буде проходити?

Зараз ми шукаємо активних студентів, які увійшли б в оргкомітет цього заходу. Це великий донорський фестиваль. Крім здачі крові, там будуть музика і розваги, тусовка, призи, розіграші – все, що подобається молоді. Плюс до всього – змагання між ВНЗ Києва. Хто дасть найбільший відсоток донорів відносно до загальної кількості студентів – той визнається «Упирякою року» чи «Упирякою сезону». Ми організуємо все так, що про це дізнається вся країна. Я дуже вболіваю за Могилянку, бо сам звідти.

Насправді нам варто зробити так, щоб студенти дізналися про можливість здати кров, не ходячи для цього далеко. Всі студенти – дуже амбіційні, вболівають за свої заклади, вважають, що вони найкращі. Це чудово. Ми це також прекрасно розуміємо, і хочемо, щоб конкуренція залишалася лише у таких речах. До кінця тижня ми збираємо анкети (в Інтернеті). Вже є команди з кількох вишів, але ми ще максимально поширюємо інформацію. Наступного тижня будемо зустрічатися і думати, як провести усе це в конкретному закладі, що для цього потрібно і тому подібне. Очевидно, це займе не один день. Все залежить від того, скільки буде охочих, скільки буде зареєстровано донорів. Хочеться добре пошуміти. Студенти – це рушійна сила будь-яких змін в країні, молода свіжа кров. Тому ми починаємо з них. Це наша стратегія: починаємо з простих та максимально ефектних кроків, для того щоб заявити про себе, сформувати фундамент і, продовжуючи ці акції, займатися більш серйозними речами – в тому числі внесенням змін до законодавства.

Нещодавно ви ввели власну нагороду. Можете розказати трохи більше?

Це премія імені Володимира Ніколаєва – донор з Дніпропетровська, йому зараз 71 рік. Він вже 49 років у донорстві. За цей час здав більше 300 літрів крові і продовжує робити це щомісяця. Здається, він взагалі світовий рекордсмен. Це премія для члена нашої організації, який на момент її отримання має найбільшу кількість донацій серед учасників організації. Поки що цю нагороду отримую я як єдиний член організації.

І насамкінець про питання, які особливо цікавлять студентів. Ви за освітою – археолог, але берете участь у проектах, зовсім не пов’язаних з цією сферою. Поки платформа не прибуткова, працюєте десь в іншому місці?

На першому курсі нам сказали, що історик може бути будь-ким, навіть істориком. Мабуть, на першому курсі я і зрозумів, що за фахом працювати не буду. Тому просто отримував задоволення від спілкування, вчив те, що мені було цікаво, і якось так дожив до диплому. Жодної секунди про це не шкодую. Потім пішов у бізнес, в корпоративний сектор. Довго працював у компанії, яка є офіційним дистриб’ютором Nike в Україні, Delta Sport. Паралельно «підволонтерював». Так і прийшов до цього заняття.

Сьогодні можу сказати, що я – професіонал у цій сфері. Я знаю, як зробити так, щоб важливі соціальні проблеми виходили на перші шпальти, як привертати суспільну увагу і кошти до вирішення цих питань, як ці кошти витрачати, як про це звітувати, як робити так, щоб твоя маленька сніжка ставала потім лавиною, що змітає всі перепони на своєму шляху.

Це робота, яка приносить мені задоволення. Все реально, коли є віра, професіоналізм, відкритість і ти можеш про це цікаво комусь розповісти. Власне кажучи, це і є формула успіху. Тому справді, історик може бути будь-ким, навіть істориком.

WeLoveUA бажає успіхів. Але ми і так знаємо: «Свіжа кров» – проект приречений на успіх.

ФОТО: Вадим Сивак