Парки Києва: Парк Шевченка

Парк імені Тараса Шевченка в Києві – це місце, де кипить життя. Це «Зелений корпус» де студенти Київського національного університету люблять проводити час після пар, стомлені від метушні центральних Червоного та Жовтого корпусів.

Виявляється, що парк з’явився через цілих 56 років після відкриття Університету Святого Володимира, а посприяв його заснуванню імператор Бразилії Дон Педро. Відвідавши університет, він дуже дивувався, чому ж перед головним навчальним корпусом (та ще й таким гарним!) знаходиться пустир, де пасуться корови та купаються у багні поросята. Гість порадив не шкодувати коштів і облаштувати тут парк. Проект території
почали розробляти ще з 1860-их років. Створити ландшафт, який би гармонійно входив в ансамбль із сусідніми вулицями та будівлями, виявилося завданням не з простих. Парк був відкритий у далекому 1890 році і називався Університетським сквером. Пізніше в центрі поставили пам’ятник імператору Миколі І, за сприяння якого з’явився університет, і перейменували парк у Миколаївський. У 1939 році його замінили на пам’ятник Тарасові Шевченку з нагоди 125-річчя з народження поета.

Сьогодні це найменша паркова зона в Києві. Територія тут зручно облаштована і гарно доглянута. Акуратні дерева, кущі та клумби створюють затишну атмосферу. У парку багато зручних лавок, алеї викладені гарною тротуарною плиткою, під час ремонту було використано лише якісні матеріали. Тут є дитячий майданчик з гойдалками, пісочницею та гарними скульптурами, велопрокат та місця для паркування велосипедів, фонтани, кювет, а також доступ до вільного Wi-Fi.

На території парку розташований ресторан української кухні «Опанас», а ще – мафи та літні кафе з кавою, морозивом та охолоджуючими напоями. В парку Шевченка завжди багато людей, але це місце ніколи не здається занадто людним чи тісним. Тут гарно та затишно у будь-яку пору доби. Ввечері, коли вмикається ілюмінація пам’ятника Шевченка та Червоного корпусу, краєвид стає надзвичайно приємним. Час від часу на території парку влаштовують культурні заходи – виставки, ярмарки, святкування в національному стилі, – а також відзначають пам’ятні дати, проходять народні зібрання, віче, мітинги.

Парк Шевченка зручно розмістився в центрі міста, і до нього дуже легко добратися як власним транспортом, так і громадським. Неподалік знаходяться станції метро Площа Льва Толстого, Палац Спорту, Університет, Золоті Ворота, Театральна. Неподалік від парку знаходиться багато пам’яток архітектури та цікавих місць. Це, зокрема, Київський національний музей російського мистецтва, Національний музей мистецтв Варвари та Богдана Ханенків, Будинок вчителя, Національна академія наук, Оперний театр, Володимирський собор.

Парк імені Т. Шевченка – це не просто чергова пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, а місце з особливою атмосферою. Тут є фонтан у формі Чорного моря. Тут є майданчик, де вже десятки років зустрічаються гравці-аматори у шахи.

Тут знаходиться найстаріша в Києві громадська вбиральня, побудована ще в дореволюційні часи. Тут осінню падають на голову каштани. Люди похилого віку в жовтих футболках часто займаються спортом. Студенти прогулюються або прогулюють пари. Тут є кіоск з найсмачнішим морозивом, де продавець завжди привітна і посміхається. Тут дуже слизько зимою і після дощу. Нещодавно встановили полички для буккросінгу. Лавки тут – справжні витвори мистецтва, встановлені в рамках проекту Bench City Art.

Тут є скульптура бабусі, що декілька місяців лякав перехожих своєю схожістю на справжню людину.

Тут час від часу виступають вуличні музиканти, а колись під їх музику танцював бездомний чоловік. Щоранку люди гуляють з собаками, а на деревах висять таблички «Вигул собак заборонений». Якщо голосно сміятися, суворим бабусям це може не сподобатися, і до Вас неодмінно звернуться із запитанням: «Зачем так громко смеяться, Вы что из университета Поплавского?». Коли говорити з друзями про серйозні речі, хтось обов’язково погляне на Вас, посміхнеться і скаже, що дуже радий, що молодь сьогодні – освічена і різностороння.