Українському кіно бути, або Український фільм в кінопрокаті в США

Доки точаться суперечки про долю українського кінематографу і ведуться дискусії щодо того, існує він взагалі, чи ні, Одеса вкотре приймає акторів, режисерів та критиків з усього світу, вітчизняні фільми стають номінантами на Оскар, переможцями міжнародних фестивалів та виходять у прокат в Сполучених Штатах Америки.

Фільм «Плем’я» став справжнім проривом! Про нього говорять як відверту експериментальну стрічку, найбільш незвичайний український фільм, найстрашніший фільм за історію незалежності, одну із головних революційних стрічок в історії кіно, фільм-експлуатацію, «німе кіно» ХХІ століття.

Це драматична кінострічка, побудована на історії стосунків між Сергієм, учнем 11 класу інтернату для глухонімих дітей, дівчиною Анею та однокласниками. Ми бачимо історію новачка, який потрапляє до групи хлопців, що промишляє злочинністю та проституцією. Проте йому під силу зламати неписані правила та закони «племені».

Фільм неначе переносить глядачів у альтернативну реальність – світ зі своїми турботами та правилами, такими схожими і таким різними. І ти ніби спостерігаєш за ситуацією через вікно, не знаючи, варто втрутитися самому чи ні.

Усі ролі виконують глухонімі непрофесійні актори. Стрічка не озвучується, субтитрів також немає. Герої спілкуються мовою жестів. Глядач повинен сам зрозуміти, про що говорять актори, які проблеми виникають між ними та як ці проблеми вирішуються, зрозуміти їх емоції та зміни в настроях. Відсутність субтитрів спонукає глядача краще зосередитися на деталях, адже важливим став кожен рух, кожна деталь. Фільм без субтитрів довів, що люди, котрі не знають мову жестів, можуть прекрасно зрозуміти сюжет, якщо сценарій гарно прописаний. Вражає невимушена гра акторів. Режисер фільму – Мирослав Слабошпицький – використав цікавий прийом, коли камера довгий час залишається на одному місці. Бюджет «Племені» склав 16 млн гривень.

Фільм здобув перемогу одразу ж в трьох номінаціях в рамках «Тижня критики» на Канському кінофестивалі минулого року “чого не траплялося за 53 роки його існування!) та десяток нагород на міжнародних кінофестивалях.

Переглянувши список нагород, американські кіно-дистриб’ютори трохи менше місяця тому запустили стрічку в прокат, тим самим довівши, що українське кіно може конкурувати зі світовими зразками. Це трапилося вперше за історію кінематографу незалежної України. Більше того, журнал «Rolling Stone» визнав фільм проривом року, стрічкою, що справляє найпотужніший вплив на глядача, назвавши її не схожою ні на що, побачене раніше. І це при тому, що американський ринок – найбільш насичений (після «Боллівувду») та вимогливий. Фільм побачать жителі 28 американських міст.

Кінострічку гарно сприйняли багато глухонімих людей, особливо ті, хто якимось чином пов’язані з кінематографом. Проте були зауваження та відверто негативні коментарі що стосувалися «неетичності» фільму, відвертої експлуатації та приниження героїв, зображення їх дикунами.

За новизною фільм порівняли з «Хрещеним батьком» Френсіса Форда Копполи.

Приємного перегляду!