GEARS: «Українська культура сильно кульгає». Частина 2

Пропонуємо вашій увазі другу частину інтерв’ю з засновниками проекту GEARS. Початок – тут. 

WeLoveUA: Як ставитесь до вітчизняного краудфандінг-майданчику – проекту biggggidea.com?

Денис: На мій погляд, цей ресурс – більше соцпроект, ніж краудфандінг-майданчик. Хоча він корисний: наприклад, у нас є хороша задумка – подарувати місту велику залізну скульптуру. Коли я був в гостях на телеканалі Business, то дізнався, що ідею можна реалізувати через цей проект. Думаю, скоро ми розробимо інсталяцію, зберемо гроші і перейдемо від теорії до практики. Але поки це тільки в планах.

Добре, але давайте уявимо існування в Україні клону Kickstarter. Були б українці настільки ж щедрі, як американці?

Генадій: На Kickstarter немає щедрості. Люди просто купують те, що їм цікаво. Хоча я чудово розумію, про яку щедрість ви говорите.

Kickstarter зараз – суто сайт для попередніх замовлень. Гроші там дарують тільки на наукові проекти. Але американці дійсно менш прив’язані до фінансів. Вони можуть побачити красивий фантик і не пошкодувати на нього коштів. А українці тих же гральних карт купувати не будуть, вони і гномиків у себе в саду не збирають.

Культура хромає. Легше посидіти з пивом біля під’їзду, ніж якось розвивати себе. Ну і звичайно ж, кошти на сферу хобі у людей відсутні.

Моделі UGEARS  для тих, хто любить щось створювати своїми руками. Крім того, наші конструктори об’єднують тата, сина і навіть дідуся за одним столом. І ми пишаємося тим, що цей продукт може поліпшити відносини між різними поколіннями.

Спочатку проект був створений саме для дорослих. Це видно навіть по нашій коробці. У підсумку, ми – «14+». Стати доступними для дітей молодше не можемо через зубочистки, які є частиною конструктора. З іншого боку, воно й добре – ніхто не дасть гарантії, що дев’ятирічна дитина може зібрати модель. Були випадки, коли її збирали і шестирічні діти. У той же час, міг не впоратися чоловік років тридцяти. Тому таке вміння залежить більше від кмітливості, ніж від віку.

Засновники проекта: технічний дизайнер Денис Охріменко та інвестор, директор видавництва «Егмонт Україна» Геннадій Шестак, познайомилися на конференції біржі Startup.ua

Наші перспективи в США ідентичні українським. У Штатах навіть складніше – там вікове обмеження залежить не тільки від наявності зубочисток, але і від того, як важко збирати модель. Останнє оцінює спеціальна комісія. Причому оцінює дуже суб’єктивно. Тому про позначку «9+» поки не думаємо. До того ж, дитина потягнеться до дорослої іграшки швидше, ніж дорослий зверне увагу на дитячу.

Той же «Трамвай» повинен їхати. А це вже має на увазі складну конструкцію. Неможливо взяти дві палиці і зробити їх рухомою моделлю.

Нас найбільше купують діти 13-15 років. Молоді люди з 16 до 20 не надто зацікавлені в продукті, таких мало. А ось аудиторія від 25 і старше знову демонструє бажання купувати і збирати моделі.

Ваш продукт – це більше сувенір чи конструктор?

Генадій: Безумовно, конструктор.

Денис: Тут є проблема дефініцій. З конструктора можна зібрати 3-5 однотипних моделей, його деталі схожі один на одного. Наші ж деталі унікальні, тому наш продукт – це модель для колекціонування.

Як вам формулювання «3D-пазл»?

Технічний дизайнер Денис Охріменко

Денис: Ні, воно теж не правильне. Ми від нього відмовилися.

Генадій: Коли я займався сертифікацією нашого продукту в Європі, ми з двома фахівцями витратили цілий день, щоб правильно визначити його назву і «підлаштувати» дітище UGEARS під європейські закони. Кінцеве формулювання – модель для колекціонування.

Ми не хочемо адаптувати продукт під назву «конструктор». Ми пишаємося тим, що він унікальний. Магія шестерень воістину заворожує. І те, що дерев’яна конструкція може рухатися, ще більше підігріває інтерес покупця. Поки ми навіть не хочемо встановлювати в модель електромотор – це вже інша ліга.

Коли ви зрозуміли, що хобі стало вашою роботою?

Денис: Різкого переходу не було. Я довго займався конструкторами, розробляв цікаві моделі. Потім на біржі стартапів зустрів Геннадія, і ми почали цю справу. Довго думав над тим, що можна зробити в Україні, на вітчизняному обладнанні і за невеликі гроші. До UGEARS у мене був більш дорогий проект, але він не приніс хороших доходів. А дерев’яні моделі для колекціонування стали справжнім успіхом.

Як я вже казав, почалося все з української біржі проектів, на якій я виступив два рази. Мені пропонували співпрацю багато українських інвесторів, але саме у Геннадія був самий адекватний і продуманий план розвитку.

Продовження – в третій частині інтерв’ю.